“Твій чоловік давно тебе не кохає, у нього інша на сердці, – ворожка у кольоровій хустці дивилася на Оксану чорними, як пітьма, очима. – Вже півроку!”

Руку жінки незнайомка міцно стискала пальцями з масивними перснями.

“Але ж він постійно твердить, що йому, крім мене, ніхто не потрібен”, – з сумом дивувалася Оксана.

“Бреше! – переконала її жінка, брязкаючи перснями. – Краще відпусти його”.

“Та я ж і не тримаю…”

Екзотична пані застала Оксану зненацька серед вулиці, де клекотіла передноворічна метушня. Оксана якраз виходила з магазину, стискаючи в руках яскравий пакет з подарунком для коханого чоловіка Тараса, коли її зупинила ця дивна жінка.

“Бачу, що у великій брехні ти живеш, – випалила вона й, не давши Оксані оговтатися, заявила. – У нього коханка”.

Оксана, звісно, не раз чула про такі вуличні фокуси, коли подібні жінки запросто можуть загіпнотизувати, переконати в чому завгодно й витягти з кишень все до копійки. І вірити їм категорично не можна. Але ця ворожка була така переконлива… Чи може, таки гіпноз?

“Тримаєш ти його, тримаєш, – мовляв далі, – собою тримаєш. Жалує тебе. Зроби так, щоб він сам пішов”.

“Яку маячню ви несете?” – не витримала вона.

“Ти мене слухай, – продовжила ворожка. – Цієї ночі доля твоя різко зміниться, побачиш”.

Висловившися, балакуча пані пішла, залишивши Оксану в повній розгубленості. На ватних ногах вона рушила додому. Святковий настрій миттєво розвіялося. Оксана дістала телефон, набрала номер матері й розповіла про загадкову зустріч.

“Оксанко, ти що, як мала, – нарікала на неї мати. – Вчора народилася? Не знаєш, як вони людей дурять? Перевір гроші й коштовності!”

Гроші були на місці, родинний перстень – теж.

“Все одно дурниця, – підбила підсумки мама. – Плюнь і забудь”.

По дорозі додому Оксана переконувала себе, що мати права, й вірити словам ворожки не варто. Чисте шарлатанство. І їй майже це вдалося. Для впевненості Оксана порилася в Інтернеті на тему вуличного обману такими ворожками й майже заспокоїлася. Щоб остаточно відволіктися, вона почала готувати святковий стіл. Адже сьогодні в них із чоловіком Тарасом був 10-й, ювілейний Новий рік разом.

Чоловік подзвонив близько дев’ятої вечора.

“Кохана, я трохи затримаюся, – повідомив Тарас. – На роботі повний завал. Не встигли з річним звітом, добиваємо. До півночі точно буду”.

“Добре, любий, – спокійно сказала Оксана. – До того ж мені потрібно тобі щось розповісти”.

“Ну, дурниця. Просто разом посміємося”.

Попрощавшись із чоловіком, Оксана почала перебирати шафу, вибираючи святкову сукню. Поки вона прикладала перед дзеркалом то один варіант, то інший, у двері подзвонили. На порозі стояв зовсім незнайомий чоловік років 40.

“Ось і я! З наступаючим!” – радісно оголосив він.

“Ви хто?” – злякано спитала Оксана. “Мабуть, ви помилилися”.

“Та ти що, Оксанко, це ж я, Ігор”, – чоловік дивився на неї здивовано й навіть образившись. “Ти ж сама мене запросила”.

“Я?” – у шоці спитала Оксана. “Я вас уперше бачу”.

“Не розумію”, – щиро здивувався Ігор і потягнувся за телефоном.

Він назвав прізвище Оксани та її адресу.

“Усе правильно?”

“Так”, – здивувалася жінка. “Але звідки…”

Відвідувач добив Оксану, показавши її власне фото.

“А це?” – чоловік запитливо подивився на неї. “До речі, у житті ти ще краща. Гаразд, Оксано, пожартували й годі. Я, звісно, ціню гумор, але не після трьох днів у потязі”.

“Але це справді якась помилка”, – Оксана почувалася зовсім безпорадною, але все ще намагалася щось пояснити. “Я ніколи не реєструвалася на цьому сайті. Повірте мені”.

Обличчя Ігоря похмуріло.

“Що ж, гарний жарт. Ну, з наступаючим”.

Ігор вийшов, і Оксана закрила за ним двері. Вона була зовсім розгублена.

“Що за день сьогодні?” – промовила вона вголос і набрала номер чоловіка.

У відповідь почулися довгі гудки. Оксана вже збиралася відійти від дверей, коли почула шурхіт у під’їзді. Подивившись у вічок, вона нічого не побачила. Шурхіт повторився. Жінка обережно відчинила двері й побачила під ними… Ігоря.

“Ви ще тут?” – здивувалася вона.

“А куди мені йти? Мій поїзд лише завтра ввечері, а на вулиці мороз. Чудове запрошення разом зустріти Новий рік, нічого не скажеш”.

Оксана хвилювалася, але потім вирішила.

“Добре, заходьте, зігрійтеся”, – запросила вона незнайомця. “Я спробую якось пояснити чоловікові, коли він повернеться. Хоч уявити не можу, як”.

“То у тебе ще й чоловік є?”

Оксана не відповіла, і Ігор увіІгор увійшов, а в душі Оксани, попри весь цей безлад, провалився важкий камінь – вона відчула, що саме так і починається її нова, щаслива історія.