Оксана Лещенко поволі ковзала по тротуару, переставляючи ноги на автопілоті. День видався неймовірно довгим: дві наради, конфлікт із постачальником, звіти, які довелося переробляти через помилку практикантки. До вечора голова гула, а думки плуталися. Оксана мріяла лише про одне – дістатися додому, зняти незручні туфлі, прийняти гарячий душ і провалитися у сон.

У сумці задзвенів телефон. Оксана неохоче дістала його, думаючи, що це чоловік Василь цікавиться, що приготувати на вечерю. Глянувши на екран, жінка здивовано побачила незнайомий номер. Зазвичай Оксана не піднімала трубку на невідомих, але щось підказувало – треба відповісти.

— Ало? — втомлено промовила Оксана, продовжуючи йти додому.

— Ти де швендяєш, козо? Ми вже годину під твоїми дверми стоїмо, їсти хочемо! — гримнув у трубці грубий голос.
Оксана зупинилася немов вкопана серед тротуару. Навкруги кипіло життя, люди обходили заціпенілу жінку, а вона стояла, не вірячи своїм вухам. Цей голос – різкий, з характерними інтонаціями – належав тітці чоловіка, Марії Степанівні.

— Що, перепрошую? — перепитала Оксана, сподіваючись, що почулася.

— Глуха чи що? — у трубці почулося сердите сопіння. — Ми приїхали! Я, твоя свекруха та Олесь. Під твоїм під’їздом вже цілу годину. Ти забула?

Оксана збентежено насупила брови, намагаючись згадати, про що могла забути. Сьогодні не було ні свят, ні днів народження. Ніхто не попереджав про візит родичів чоловіка.

— Маріє Степанівно, вибачте, але я не знала, що ви приїдете, — обережно сказала Оксана.

— Як не знала? — обурилася жінка. — Ми з Васем домовилися ще тиждень тому! Він мав тобі сказати.

Оксана глибоко зітхнула. Чудово, черговий сюрприз від улюбленого чоловіка. Василь часто «забував» повідомляти важливі речі, аби не брати на себе відповідальність.

— Василь мені нічого не казав, — твердо відповіла Оксана. — Я на роботі затрималася, буду через сорок хвилин.

— Через сорок?! — у голосі Марії Степанівни звучало неприховане обурення. — Ми голодні, втомилися з дороги! Не можна швидше?

Оксана відчула, як усередині росте роздратування. Родичі чоловіка з’явилися без попередження, хамлять, вимагають, щоб вона кинула все й мчала їх годувати… У голові блиснула думка: «А якби я сьогодні залишилася ночувати в подруги? Чи поїхала у відрядження?»

— Послухайте, я не знала про ваш приїзд, — максимально спокійно сказала Оксана. — Дайте мені час дістатися додому.

— Не маємо часу чекати! — фыркнула Марія Степанівна. — Олесь від голоду на стіну лізтиме!

Олесь – двоюрідний брат чоловіка, тридцятип’ятирічний дядько, який досі жив з мамою й не вмів зварити навіть яєшню.

— А де Василь? — поцікавилася Оксана, відчуваючи, як закипає.

— Звідки я знаю? Не відповідає. Мабуть, затримується, — нетерпляче кинула Марія Степанівна. — То ти їдеш чи ні?

Оксана відключила дзвінок, не попрощавшись. Серце калатало від обурення. Набрала номер чоловіка. Довгі гудки, потім автовідповідач. Спробувала ще раз – те саме. Оксана знала цей трюк: Василь просто не брав слухавку, коли передчував неприємну розмову.

«Отже, чудово знає, що відбувається, — подумала Оксана. — І боязко ховається. Переклав всю відповідальність на мене, як завжди.»

Телефон знову задзвонив. Цього разу на екрані світилося ім’я свекрухи, Ганни Іванівни.

— Оксанко, крихітко, ти скоро? — голос свекрухи звучав приторно-солодко. — Ми тут мерзнемо, а Марійка вже на межі.

— Ганно Іванівно, вибачте, але я не знала, що ви приїдете, — сказала Оксана, намагаючись зберігати дружній тон. — Василь мені нічого не казав.

— Отак? — свекруха ненатурально здивувалася. — А він запевняв, що все узгодив! Ну буває, з ким не трапляється. Ти давай, пожвався, рідненька. Марійка на голодний шлунок стає нестерпною.

Оксана заплющила очі, мовчки рахуючи до десяти. Знову те саме – усі чекають, що вона кине свої справи й поквапиться розрулювати ситуацію, яку навіть не створила.

«Чому я маю відповідати за чиюсь неуважність? — промайнуло в голові. — Чому це вважається нормою?»

Оксана раптом зрозуміла, що злиться не стОксана рішуче повернулася і пішла в маленьку кав’ярню за рогом, де подавали найсмачнішу пасту в місті, а телефон із гарячими повідомленнями свекрухи просто вимкнула.