Маріанна поволі йшла вулицею, переставляючи ноги на автоматі. День видався нескінченним: дві наради, суперечка з постачальником, звіти, які довелося переробляти через помилку практиканта. До вечора голова гула, а думки плуталися. Маріанна мріяла лише про одне — дістатися додому, зняти незручні туфлі, прийняти гарячий душ і провалитися у сон.

У сумці завибрирував телефон. Маріанна неохоче дістала його, припускаючи, що це чоловік Олег цікавиться, що приготувати на вечерю. Глянувши на екран, жінка здивовано побачила незнайомий номер. Зазвичай вона не відповідала на дзвінки з невідомих номерів, але щось підказувало — треба взяти трубку.

— Ало? — втомлено промовила Маріанна, не зупиняючи кроків у бік дому.

— Де ти швендяєш, дурня? Ми вже годину стоїмо під твоїми дверима, їсти хочемо! — лунав у трубці грубий голос.
Маріанна зупинилася наче вкопана посеред тротуару. Навколо мільйони людей поспішали своїми справами, обминаючи застиглу жінку, а вона не могла повірити своїм вухам. Цей голос — різкий, з характерними інтонаціями — належав тітці чоловіка, Олені Миколаївні.

— Що… що ви сказали? — перепитала Маріанна, сподіваючись, що почулася.

— Не чуєш? — у трубці почулося роздратоване сопіння. — Ми приїхали! Я, твоя свекруха і Вітя. Стоїмо біля під’їзду вже цілу вічнісь. Ти забула?

Маріанна збентежено наморщила лоб, намагаючись згадати, що могла забути. Сьогодні не було ні свят, ні днів народжень. Про візит родичів чоловіка ніхто не попереджав.

— Олена Миколаївна, вибачте, але я не знала, що ви приїдете, — обережно сказала вона.

— Як не знала? — обурилася тітка. — Ми з Олежком домовилися ще тиждень тому! Він мав тобі сказати!

Маріанна глибоко зітхнула. Чудово, ще один сюрприз від улюбленого чоловіка. Олег часто «забував» повідомити важливі речі, щоб не брати на себе відповідальності.

— Олег мені нічого не казав, — твердо відповіла вона. — Я ще на роботі, приїду через п’ятдесят хвилин.

— Через п’ятдесят?! — голос Олени Миколаївни переливчав від обурення. — Ми голодні, з дороги втомилися! Чи не можна швидше?

Маріанна відчула, як усередині закипає злість. Чоловікові родичі ввалилися без попередження, гуІ коли Олег нарешті повернувся додому, він знайшов Маріанну спокійною, що сиділа з чашкою кави і посміхалася, немов у світі не сталось нічого незвичайного, а його родичі, так і не дочекавшись господарки, самі вирушили шукати їжу у найближчому кафе.