День запам’ятається мені надовго, адже цей дім — це тільки моя праця, яку я так важко здобула.

Коли я познайомилася з чоловіком Остапом, мені вже перевалило за тридцять. У моєму житті були стосунки з чоловіками, але жодні з них не витримали випробування часом. З 26 до 30 років я взяла паузу та, будучи самотньою, працювала без перерви. Я важко трудився, як віл, щоб заробити більше, заощаджувала на дім, який, зрештою, купила. Я могла пишатися собою: все своє життя я спершу покладалася тільки на себе, і лише через два роки після придбання дому зустріла Остапа.

Якщо можна сказати, що між нами панувало неймовірне почуття, шалена любов — то, мабуть, й ні. Чи можливо говорити про справжній роман, коли тобі вже за тридцять? Важко сказати. Я просто бажаю жити спокійно, затишно та з чоловіком, який не створюватиме зайвих проблем. Остап здався мені саме таким — спокійним, врівноваженим і веселим. Я прийняла його до свого дому, і він не мав нічого проти.

Крім того, не кожен чоловік може похвалитися тим, що зустрів жінку, яка вже має свій дім. Я змогла придбати своє бажане місце для життя без кредитів та щомісячних виплат.

Ось так ми жили сім років, у нас не було дітей, оскільки я була дуже зайнята роботою, як і Остап. Після всього дня ми повертались додому втомлені та лягали спати. Не приховую, що не раз думала про дитину, але завжди відкладала ці думки на потім, адже сьогодні жінки народжують навіть у 45 років.

Минулого тижня під час сніданку Остап запитав мене, коли ж я нарешті зареєструю його прописку. Він хотів виписатися з квартири матері, аби менше платити за комунальні послуги. Мені не сподобалась ця ідея, я не бажала, щоб у моєму домі хтось ще був зареєстрований, і саме це я йому сказала. Він міг би відкладати гроші і купити власну квартиру, де була б його прописка, але більшість чоловіків, мешкаючи з батьками, про це не думають. Ми ділилися витратами, а з решти наших зарплат робили все, що хочемо.

Після розмови Остап пішов на роботу і ввечері так і не повернувся. Наступного ранку я отримала від нього смс: він подав на розлучення. Я досі не можу повірити, що мій чоловік міг так вчинити. Я не відмовилася прописати його не тому, що не довіряю йому, а тому, що в житті трапляється багато чого, і немає жодної гарантії, що ми будемо разом назавжди. Я не збираюся ділитися своєю власністю з кимось, я важко працювала за цей дім, і він тільки мій, а якщо Остап був зі мною лише через сподівання на частку в моїй власності — нехай йде своїм шляхом.