З тіткою Оксаною мама познайомилася в Інтернеті приблизно три-чотири роки тому. Вони посварилися під одним постом з кулінарним рецептом.

Мама вперто стверджувала, що цибулю і моркву для супу потрібно обсмажувати одразу і разом, а тітка Оксана вважала, що спочатку на сковородку слід класти моркву, а через п’ять хвилин додавати цибулю. Це була перша мамина суперечка в мережі. Не знаю, як їм вдалося помиритися з різними методами приготування, але спілкування почалося. І тривало довго.

Тітка Оксана стала практично онлайн-частиною нашої сім’ї: вона завжди знала про наше життя, давала поради.

Вона навіть надсилала мамі подарунки на свята: теплий плед, журавлине варення, набір викруток (мама якось їй поскаржилася, що в домі навіть викруток немає). Відповідні дарунки також були: вовняні шкарпетки, пояс із собачої шерсті, баночки з маринованими грибами.

На початку грудня тітка Оксана святкувала свій шістдесятий день народження. Мама отримала запрошення та гроші на квиток.

— Не поїду! Куди мені, старій, їхати і соромитися? — мама ходила по квартирі з кута в кут, розриваючись між бажанням поїхати та залишитися вдома.

Я вирішила все взяти в свої руки: купила нове зимове пальто, а моя університетська подруга, яка залишила кар’єру хірурга заради перукарських буднів, приводила маму до ладу. Ще ми купили подарунок: серйги з великими камінцями.

Щоб мама не мала спокуси передумати, я особисто відвезла її на вокзал і посадила на поїзд. Дочекавшись, поки потяг рушить, я зітхнула з полегшенням: нехай вона розважиться. Останні десять років, з тих пір, як не стало тата, мама все велико гасне. А коли я вийшла заміж і переїхала до чоловіка, вона зовсім втратила радість.

Звонок від мами про прибуття пролунав:
— Мене зустрів чоловік, напевно, чоловік Оксани. Странно, вона не казала, що заміжня. Ладно, розберуся. Не сумуйте там! Скоро повернусь!

Але мама не повернулася: тітка Оксана виявилася 60-річним Євгеном. Через незмінну фамілію статева належність була неясною. Дядько Євген зацікавився маминим фото і побоявся зізнатися у своїй гендерній приналежності. Так і спілкувався: писав, завжди цікавився маминим життям, дарував ті самі подарунки.

Вони приїхали до нашого міста в січні, щоб вирішити питання з орендою маминої квартири. На маминих вухах сяяли ті самі серйги, які ми купили в подарунок «тітці Оксані».

— На весілля-то приїдете? — зі зніяковінням запитала мама.
— Приїдемо, — пообіцяла я, не вірячи своїм очам: мама постійно посміхалася, зовні скидаючи років п’ятнадцять.
Дядько Євген сподобався і мені, і чоловікові. А наша донька була у повному захваті від нового дідуся. Але найголовніше, що мама поруч з ним розцвіла.

Вони одружилися. Скромно. У дядька Євгена немає своєї сім’ї: він вдів у 2006 році, дітей у них не було. Так і жив сам.

Я безмежно рада, що зустрілися два самотності. Нехай вони будуть щасливі. Вони цього заслуговують!