Чоловік зайшов до дому й аж захопився…

Півроку тому йому подарували маленького кошеняти, якому дали ім’я Грім. Племінниця, що іноді навідувалася з родиною, знайшла малечу на вулиці. Передаючи його, промовила:
— Ти живеш сам. Так і не знайшов собі пари. Робота в тебе напружена — водій тролейбуса. Приходиш додому, а тут тебе чекають. Коти — вони створюють затишок і спокій…

Ось як! Він і повірив. А чому б і ні? Приходиш зроблений, знервований пасажирами та водіями, які не хочуть поступатися дорогою, а тут — лежить спокійно на диванчику. Мурчить, проситься на руки, гладиться.

Звичайно, шановні, це була його наївність. Кіт не виправдав очікувань. З слухняного малеча перетворився на розбішку-підлітка. На руках сидіти не любив, а от бешкетувати — залюбки!

Чоловік із недосвідом купив мухобійку, якою гасив назойливих мух. Маленьких швидких чи величезних, яких у нас називають «гнойовиками».
І Грім уважно спостерігав за тим, як чоловік розмахував мухобійкою. Напевно, збирав інформацію. А потім вирішив зробити свому господареві приємне. І зробив…

Отже, повернемося до того моменту, з якого почали.

Чоловік увійшов у хату й остовпів. У квартирі не залишилося нічого цілого. Хаос був такий, ніби дві банди влаштували тут розбірки, а замість кастетів — використали бейсбольні бити!

Стільці перевернуті. Вази, склянки — все, що стояло на столі, підвіконнях і тумбочках, тепер розкидане по підлозі, перемішане з уламками скла, глини й пластику.

Штори нагадували модну спідницю з бахромою, а на кухні… Кетчуп змішався з солоними помідорами та варенням. Поряд аккуратними кучками розсипалися сіль, цукор і перець. Вилки й ложки лежали купками. Кухонні шторки зірвані разом із карнизами й покоїлися серед цього розкоші. А на абсолютно чистому столі…

Сиів дуже задоволений Грім, а перед ним лежала муха. Величезна, як літак. Кіт дивився на господаря переможним поглядом і задоволено муркотів.

Ну що ж! Тепер чоловік його похвалить. Весь день, не шкодуючи сил, він носився по квартирі, ловлячи цю нахабну муху. Втомився жахливо, але зловив! І тепер заслужено отримає нагороду.

Від таких приємних думок Грім аж лапками затріпотав.

Чоловік підняв стілець і сів. Він не знав, за що братися першим: прибирати, вечеряти чи лаяти Гріма. Але роздумувати довго не довелося — у двері подзвонили. Він підвівся й відчинив. Його подив лише зріс.

У коридорі стояли троє поліцейських, а за ними — з десяток сусідів. Поліцейські тримали руки на пістолетах.

— Нам дзвонили… — почав один.
— Багато разів, — додав другий. — Повідомили, що у вас у квартирі відбувається щось жахливе. Падає меблі, лунають вигуки. Чи не дозволите увійти й переконатися, що все гаразд? А ви… для порядку… підніміть руки, будь ласка, складіть їх на потилиці й відійдіть у кут.

Сусіди дивилися на чоловіка з осудами й страхом.
— А-а… Зрозуміло, — промовив він і відступив.

Поліцейскі обходили квартиру, озираючи хаос, і чогось шукали.
— Що саме ви шукаєте? — зацікавився чоловік.
— Тіло, — відповів один. — І ваше пояснення.

— О-о, тіло! Тіло я вам зараз покажу, — погодився чоловік.

Поліцейські напружилися, руки знову лягли на зброю. Повільно, тримаючись біля стіни, чоловік пройшов у кухню й широким жестом запросив:
— Прошу! Ось тіло.

Поліцейські, відштовхнувши його, увірвалися всередину.
На столі сидів кіт і самовдоволено посміхався. Йому подобалася увага. А перед ним лежала муха.

Кілька секунд у кімнаті було тихо, поки поліцейські приходили до тями. А потім їхні очі прояснилися. Перший засміявся той, що почав розмову, а потім — усі інші.

Вони реготали, не в силах зупинитися, а Грім дивився на них і на чоловіка так, наче казав: «Ну от. Ти бачиш? Усі задоволені. Значить, я не дарма стараІ з того дня Грім отримав нове ім’я — Справжній Романтик, адже саме завдяки йому хата знову наповнилася сміхом, а в серці чоловіка поселилось щастя.