— Хватит, Олю!!! Хватит!!! – закричав Макс на свою дружину. – Ти вже дістала постійно поливати брудом моїх батьків! Братів! Сестру! Скільки можна?!

— Скільки можна?! – дещо тихіше запитала вона. – А їм, значить, можна лізти в нашу сім’ю, так? І ти їм нічого не кажеш, так?

— Я кажу тільки тоді, коли мене все це вже дістало! А мої батьки не роблять нічого подібного точно!

— Нічого подібного?! Вони вже майже рік постійно намагаються або до нас в квартиру потрапити, або грошей з нас гроші витягнути, або…

— Нічого такого вони не роблять! А те, що Андрій з Василем приїжджали до нас – так у них були справи в місті! Що, їм квартиру знімати треба було?

— Уяви собі, нормальні люди так і роблять! Снимають квартиру, номер в готелі, та хоч що-то, а не лізуть двома здоровими чоловіками в маленьку квартиру чужої родини! Ми тут не в палаці живемо, у нас однокімнатна квартира!

— Ой, теж мені, проблема! Хоча так, для тебе все це проблеми, я вже це зрозумів! У тебе ж немає ні братів, ні сестер, ти виросла єдиною эгоїстичною дитиною в сім’ї! А от у нас усім з дитинства прищеплювалося, що якщо комусь з родини потрібна допомога – інші зобов’язані допомогти, незалежно…

— Незалежно від чого?! – перебила Оля чоловіка. – Незалежно від розмірів квартири? Незалежно від думки дружини? Незалежно від того, що я не нанималася обслуговувати та годувати трьох чоловіків? Що?!

— Знову ти про це?..

— Хочеш про інше? Так, будь ласка! – зло усміхнулася дружина. – Коли ми збирали гроші на квартиру, твоїй сестрі знадобилися гроші на стоматолога, бо вона рот свій закривати не вміє і їй повибивали там чотири зуба… Що ти зробив? Правильно! Віддав їй наші заощадження! А потім…

— Я ж не все віддав! Чому ти знову кричиш на цьому нагоді?

— Якби ти все віддав, то тобі б знадобилися такі ж послуги, як і їй! Повір!

Макс засміявся, хоч тільки що був злий, як чорт.

— І як би ти це зробила? – через сміх запитав Макс Олю. – Татусю свого попросила? Так я б і йому…

— Навіщо мені когось просити, якщо в мене є це? – вона схопила з плити сковороду і загрозливо подивилася на чоловіка. – Так що я сама впоралася б!

— Подивився б я на це! Ти ж перша б їй і відхопила по саме «не хочу», а потім все одно почала б скаржитися! Якщо б, звичайно, змогла далеко піти… — додав він тихіше.

— Ось як? «Якщо б змогла далеко піти»? – більш спокійно, але з образою запитала Оля.

— Так ти перша почала обурюватися і загрожувати мені! Тож не треба зараз з себе жертву зображати! – відповів він. – Тобі не подобається, що в мене є рідні та близькі, яким я допомагаю! Ти постійно кричиш на мене, що я, мовляв, від сім’ї щось відриваю! Так вони також моя сім’я! Не моя провина, що ти цього не розумієш!

— А хто я тобі взагалі? Так… Прислуга? Домашня робітниця з ліжковими втіхами? Хто?

— Як «хто»? Ти моя дружина! А я твій чоловік! Тож опусти це зараз, інакше наш шлюб справді недовго протримається! – він пальцем натиснув на сковороду, яку Оля досі тримала в руці, прагнучи вдарити чоловіка, і таким чином опустив її вниз.

— Тільки я вже не відчуваю себе твоєю дружиною, Максе! Таке враження, що ти на мені одружився, щоб самій іпотеку не брати, і щоб у тебе вдома був повний комплекс послуг для тебе та для твоєї безмежної родини!

— Не вигадуй дурниць, будь ласка! Я люблю тебе, хоч у тебе, схоже, вже щось з головою, але все ж…

— То хто винен, що у мене істерика на істерикі в останній час? Хто до цього довів? Я?

— А ти хочеш сказати, що це я зробив? – здивувався він і навіть трохи образився.

— Ти і твої родичі, яких ти постійно ставиш вище за мене! Я ж просто хочу, щоб ніхто не ліз у наше життя, щоб у нас була нормальна родина! Щоб діти, нарешті, були! А ти…

— А я, можна подумати, цього не хочу, так?!

— По всій видимості: ні!

— Хватить знову вигадувати всяку нісенітницю, Олю! Забиваєш собі голову цим, а потім у тебе всі навколо винні: і я, і мої рідні! Сама так робиш!

— Звичайно… Це я винна в тому, що ти так і не зміг усвідомити, що СВОЯ сім’я важливіша за все інше! А вся решта родня… Вони так і залишаються рідними людьми, так, але вони вже не твоя сім’я!

— Зараз от, ага! Не потрібно мені тут заливати всю цю нісенітницю, добре?! Вони, як були моєю сім’єю, так і залишаться! А якщо тобі щось не подобається, Олю, так, може…

— Що?

— Нічого!!! – знову закричав на дружину Макс. – Відстань від мене, на кінець! Дістала вже!

Він, розлютившись, вийшов з кухні, залишивши там дружину одну.

Оля спершу хотіла за ним піти, але не пішла. Розуміла, що цей скандал тоді не закінчиться і все може завершитися в цілому разводом. Хоча і про це вона іноді, не-не та й думала. Просто втомилася боротися за незалежність своєї сім’ї, відбиваючись від набридливих родичів Макса. А він лише злився на Олю за це, адже для нього ж було нормально, що його практично кожні вихідні витягали з дому, щоб він поїхав у село до матері з батьком, щоб він постійно допомагав своїм молодшим братам і старшому, а крім них ще й сестру свою періодично спонсорував. Адже тільки Макс з усієї родини переїхав жити в місто, всі інші так і залишилися в селі. А всі інші, як гієни, постійно вилися навколо нього і його родини, намагаючись по максимуму відщипнути собі шматок від неї, а Макс не міг їм ніколи відмовити і віддавав все, що міг. Іноді Олі здавалося, що якщо хтось із його братів попросить у нього її для користування, він і в цьому їм не відмовить. Вони ж СІМ’Я!

Майже через місяць після цієї сварки, Макс знову збирався їхати до батьків рано вранці, поки Оля ще спала. Але не встиг він виїхати, як вона прокинулася і запитала:

— І куди ти зібрався в таку рань?

— Ой… Я тебе розбудив, так? Прости… Я скоро приїду!

— Але ти не відповів на моє питання! – вимогливо повторила дружина.

— Я… Мама подзвонила, Олю! Приехати потрібно терміново, я завтра до обіду приїду додому! – спочатку почав трохи заплутуватися Макс, але потім його голос набув більшої впевненості, щоб дружина не подумала, що він сумнівається в цій поїздці і його можна переубедити.

— В якому сенсі?! – роздратовано запитала вона. – К какому обіду? Ми ж сьогодні з тобою збиралися піти на концерт! Ми квитки за місяць взяли! Ти зовсім вже…

— Сходи з кимось іншим! Не роби з мухи слона!

— З ким?!

— Так хоч із ким! Мені-то що? Вон когось із подруг своїх візьми! Сходіть, розвійтеся! А я… Там термінова справа вдома, і я не можу її пропустити!

— Яка?

— Не важливо!

— Яка, чорт, справа, Максе?! – все більше злішався дружина на нього.

— Приехала подруга Юлі! Вона, як член нашої родини, була багато років, поки не з’їхала в Київ жити! І от вона приїхала, і у нас намічається сімейний вечір! Мама вчора майже вночі мені подзвонила, коли ти спати лягла, і розповіла мені!

— Це випадково не та подруга, за якою ви всім своїм колгоспом табуном ганялися?

— Що? Про що це ти?

— Ну, я говорю тобі про ту жінку, з якою ти зустрічався майже три роки, і яка тебе в підсумку кинула! Це вона?!

Макс зрозумів, що дружина вже про все догадывается, і ховати це далі немає сенсу.

— Так! Так, це вона! – зізнався він, зрештою, тяжко зітхнувши.

— І ти зараз залишаєш мене одну вдома, щоб поїхати і з нею зустрітися? – обережно запитала Оля.

— Так я ж кажу, мама подзвонила! У нас там сімейне зібрання! Вечеря і все таке! Так що, воно само так вийшло, Олю! Я ж не можу мамі відмовити! Тим більше, коли вдома таке свято…

— Ось і біжи назад під спідницю до своєї матусі, вона тобі швидко нову дружину знайде, яка буде угоджати всьому вашому сімейству! Хоча вже знайшла!

— Ось що ти знову починаєш? Нікого мені ніхто не шукає і не знайшов, Олю! Просто тобі ніколи не зрозуміти, що таке справжня сім’я і як усі її члени повинні підтримувати один одного!

— Так? Ось тільки я, якось, не помітила, щоб тебе чи нас хоч хтось підтримував! Усі тільки й намагаються нас вицідити до сухості! А тепер ще й твою стару подружку під тебе підкласти знову!

— Нічого такого не буде, не треба вигадувати! – виправдовувався Макс. – І я не вбачаю нічого поганого, щоб зустрітися зі старою знайомою, яка…

— Стара знайома?! – обурилася такому описанню Оля. – Так це твоя колишня, яка тебе просила і за яку ти тужив ще й коли вже зі мною зустрічався! «Стара знайома»! Ага, блін! А я тоді хто? Так, просто, повз проходила?

— Ну, раз я твій чоловік, то чому я не запрошена на цю «сімейну вечерю», а твоя колишня там буде?

— Тому що її там усі люблять, а ти всіх дістаєш, як і мене зараз!!! – закричав Макс у відповідь, тому що його вже дістали ці запитання і підозри Олі.

— Ось як? – тихо запитала вона. – Ну… Що ж… Їдь…

— Що? От так просто? І навіщо ти мені тоді мозок витрушувала? – не зрозумів він такої відгуку дружини.

— Так тому, що тепер все стало на свої місця, Максе! – відповіла вона. – Їдь до своєї справжньої сім’ї, до своєї улюбленої, яка для тебе явно дорожча за мене! Їдь! Я більше не буду тобі заважати, влаштовувати скандали і істерики! Мені це більше ні до чого!

— Я не зрозумів! До чого ти зараз ведеш?

— Так до того, що з мене хватить цих принижень!

— Так принижуєшся тільки ти, коли істерити починаєш, Олю! Ти ж сама в цьому винна! Тебе ніхто не змушував так робити! А була б ти більш нормальна, вон як Юліна подруга, тебе б також прийняли в нашу сім’ю! Якби ти була більш відгукливою, завжди зі мною б їздила, ніколи б не відмовляла в допомозі, яка реально потрібна! Але ти ж, як я і сказав, класичний приклад єдиної дитини в сім’ї! Тобі ніколи цього не зрозуміти!

— Так ні, Максе! Мені, якраз, все зрозуміло тепер стало! Це я раніше думала, що стану для тебе кимось важливим, але тепер ясно, що в тебе вже є дами серця! Це твоя мати, сестра і… – вона хотіла додати в цей список ще й подругу його сестри, але вирішила сказати по-іншому. – І дама серця у тебе тепер також є! А я просто подам на розлучення, щоб більше ніяк не бути пов’язаною з вашою ненормальною сімейкою! Хватить цього з мене! Хватить!

— В сенсі? – злякано запитав Макс.

— Так в прямому! Збирайся, не відволікайся, треба ж бути на висоті перед новоявленою киянкою! А то вона не «закохається» на тебе знову і не відвезе тебе, красунця, в Київ! А що ж тоді будуть робити твої родичі? До кого вони поїдуть туди?

— Тільки спробуй подати на розлучення! – одразу ж озлобився чоловік. – Я тоді…

— І що ти мені зробиш? Якось мстити будеш? Так будь ласка! Сім’я твоя мене возненавидить? Так це вже й так є!

— Я тебе просто в порошок сотру, Олю! Так що…

— Ійди і в порошок перетирай ту, до якої зараз збираєшся! А до мене ти більше ніякого відношення не маєш! Все!

І тільки вона це договорила, як Макс тут же схопив дружину за горло і притиснув до ліжка. Оля не могла ні закричати, ні щось сказати, взагалі нічого. Їй навіть дихати було важко.

— Я сказав: тільки спробуй подати на розлучення! Я не збираюся ділити цю квартиру і брати ще якісь іпотеки! Так що або ти замовкаєш і валиш на свій концерт ввечері, або я прямо зараз тебе придушу, а коли приїду, викличу поліцію, скажу, що мене взагалі не було вдома, а коли приїхав, то знайшов твою трупу! Уяснила?

Але Оля не могла нічого відповісти, як не намагалася. І тут зазвонив телефон чоловіка. Він відпустив дружину, щоб взяти трубку, а вона в цей час швидко схопила вазу з тумбочки і вдарила його по голові.

Від удару Макс впав непритомним, і Оля тут же зателефонувала в поліцію, розповіла, що чоловік душив її і вона його вдарила. Працівники приїхали на диво швидко, бо думали, що дружина вбила чоловіка. Але виявилося, що просто «вимкнула».

Коли пролунав дверний дзвінок, Макс прокинувся, але не знав, що це поліція, і кинувся на дружину, яка якраз тільки відкрила вхідні двері. На цьому він і попався. Він не встиг завдати більше ніяких ушкоджень Олі, але дуже намагався, вириваючись з захоплень поліцейських і навіть намагаючись кидатися на них, так що на сімейну вечерю він точно не відправиться, у нього буде інше побачення…

А Оля, скориставшись тим, що Макса забрали на деякий час у відділ поліції, практично за цей день встигла зняти побої з шиї, написала заяву на чоловіка і подала на розлучення з розподілом майна.

А також вона зібрала вдома всі свої речі і домовилася з подругою пожити трохи у неї вдома. Та з чоловіком і дітьми все одно на тижні збиралися в відпустку поїхати, так що вона нікого не буде стеснятися і ще приглядить за квартирою. За котом і собакою вона все одно повинна була доглядати, так що так буде навіть простіше.

А до приїзду своєї подруги вона вже була розлучена, майно ще, звичайно, не було поділено до кінця, але Оля зняла собі квартиру і перевезла туди свої речі. А Макс був у несамовитості від ярості, що дружина зробила все те, чого він так боявся, а ще пропустив довгоочікуване побачення з любов’ю всього його життя і навіть мельком її не побачив.

Після того, як все майно поділили, нарешті, Макс поїхав до Києва до подруги своєї сестри, але виявилося, що там він був нікому не потрібен і що у тієї дівчини дуже серйозні стосунки і все близиться до весілля, а його навіть переночувати не пустили, бо хлопець тієї дівчини сказав чітке: НІ!

Ось і залишився Макс без єдиної рідної душі в великому місті, якого не знав, і у нього навіть не було грошей на зворотний шлях, бо отриману половину грошей з продажу квартири він витратив на подарунки для своєї любові, все подарував і залишився ні з чим і без ночівлі. А його родичі не збиралися йому допомагати з цим, адже у них також не було грошей, щоб вислати хоча б на зворотний квиток Максу…