— Хватить, Оксана!!! Хватить!!! — кричав Павло на свою дружину. — Ти вже набридла постійно поливати брудом моїх батьків! Братів! Сестру! Скільки це буде тривати?!

— Скільки це буде тривати?! — трохи тихіше запитала його Оксана. — А їм, значить, можна безперестанно лізти в наше життя, так? І їм ти нічого не говориш, так?

— Я кажу тільки тоді, коли мене вже все це дістає! А мої батьки не роблять нічого подібного, точно!

— Нічого подібного?! Вони вже майже рік постійно намагаються потрапити в нашу квартиру, чи грошей з нас витягти, чи…

— Нічого такого вони не роблять! А те, що Василь з Іллею приїжджали до нас — так у них справи були в місті! Що їм, квартиру знімати?

— Уяви собі, нормальні люди так і роблять! Знімають квартиру, номер у готелі, чи хоча б щось, а не лізуть двома здоровими чоловіками в маленьку квартиру чужої сім’ї! Ми ж не в палаці живемо, де є спеціальні гостеві кімнати! У нас однокімнатна!

— Ой, теж мені, проблема! Хоча так, для тебе все це проблеми, я вже це зрозумів! У тебе ж немає ні братів, ні сестер, ти виросла єдиним егоїстичним дитиною в сім’ї! А у нас всім з дитинства прищеплювали, що якщо комусь з родини потрібна допомога — інші зобов’язані допомогти, незважаючи на…

— Незважаючи на що?! — перебила Оксана чоловіка. — Незважаючи на розміри квартири? Незважаючи на думку дружини? Незважаючи на те, що я не наймалася тут прати і годувати трьох чоловіків? Що?!

— Знову ти про це?..

— Хочеш про інше? Так, будь ласка! — злісно усміхнулася дружина. — Коли ми збирали гроші на іпотеку, твоїй сестричці знадобилися гроші на стоматолога, тому що вона рот свій закривати не вміє, і їй повибивали там чотири зуби… Що ти зробив? Правильно! Віддав їй наші заощадження! А потім…

— Я ж не все віддав! Чому ти знову волаєш з цього приводу?

— Якби ти все віддав, то тобі б знадобилися такі ж послуги, як і їй! Повір!

Павло засміявся, хоч його тільки що переповнювала злість.

— І як би ти це зробила? — крізь сміх запитав Павло Оксану. — Татуся свого б попросила? Так я б і йому…

— Заради чого мені когось просити, якщо в мене це є? — вона схопила з плити сковороду і загрозливо подивилася на чоловіка. — Так що сама би впоралася!

— Подивився б я на це! Ти ж перша б і відхопила по саме “не хочу”, а потім все одно бігла б скаржитися! Якщо, звісно, змогла б далеко піти… — додав він трохи тихіше.

— Ось як? «Якщо змогла б далеко піти»? — більш спокійно, але з образою запитала Оксана чоловіка.

— Так ти перша почала обурюватися і загрожувати мені! Тож не треба зараз зображати жертву! — відповів він. — Тобі не подобається, що в мене є рідні й близькі, яким я допомагаю! Ти постійно кричиш на мене, що я, бачиш ли, від сім’ї щось відриваю! Так і вони також моя сім’я! Не моя вина, що ти цього не розумієш!

— А я тобі взагалі хто? Просто… Прислуга? Домашня робітниця з постільними утехами? Хто?

— Як «хто»? Ти моя дружина! А я твій чоловік! Так що опусти це зараз, а то наш шлюб справді недовго протримається! — він вказівним пальцем натиснув на сковороду, яку Оксана досі тримала в руці, бажаючи вдарити чоловіка, і таким чином опустив її вниз.

— Тільки я вже не відчуваю себе твоєю дружиною, Павле! Таке враження, що ти на мені одружився, щоб іпотеку одному не брати, і щоб у тебе вдома був повний комплекс послуг для тебе і твоєї родини!

— Ось не вигадуй дурниці, будь ласка! Я люблю тебе, хоч у тебе явно щось з головою не так, але все ж…

— Так, а хто винен, що в мене істерика на істерикі останнім часом? Хто до цього довів? Я?

— А ти хочеш сказати, що це я зробив? — здивувався він і навіть трохи образився.

— Ти і твої родичі, яких ти постійно ставиш вище за мене! Я ж просто хочу, щоб ніхто не ліз у наше життя, щоб у нас була нормальна сім’я! Щоб діти, нарешті, були! А ти…

— А я, можна подумати, цього не хочу, так?!

— По всій видимості: ні!

— Хватить знову вигадувати всяку чушь, Оксано! Забиваєш собі голову цим, а потім у тебе всі навколо винуваті: і я, і мої родичі! Сама ж так робиш!

— Авжеж… Це я винна в тому, що ти так і не зрозумів, що СВОЯ сім’я важливіша за все решту! А вся інша рідня… Вони так і залишаються рідними людьми, так, але вони вже не твоя сім’я!

— Зараз, ага! Не треба мені тут заливати все цю чушь, добре?! Вони, як були моєю сім’єю, так і залишаться! А якщо тобі що-то не подобається, Оксано, так, може…

— Що?

— Нічого!!! — знову закричав на дружину Павло. — Відстань від мене, нарешті! Достала вже!

Він, розчарувавшись, вийшов з кухні, залишивши там дружину одну.

Оксана спочатку хотіла за ним піти, але не пішла. Розуміла, що цей скандал тоді не закінчиться і все може закінчитися взагалі розлученням. Хоча і про це вона іноді, не-не, та й думала. Втомилася просто боротися за незалежність своєї сім’ї, відбиватися від настирливих родичів Павла. А він тільки злиться на Оксану за це, адже для нього було нормально, що його майже кожні вихідні витягували з дому, щоб він приїхав у село до матері з батьком, щоб він постійно допомагав своїм молодшим братам і старшому, а також періодично спонсорував свою сестру. Адже тільки Павло з усієї родини перебрався жити в місто, всі інші так і залишилися в селі. А всі решта, як стерв’ятники, постійно вилися навколо нього і його сім’ї, намагаючись відщипнути від них шматочок, а Павло не міг їм ніколи відмовити і віддавав все, що міг. Іноді Оксані здавалося, якщо хтось з його братів попросить у нього її для користування, він і в цьому їм не відмовить. Вони ж СІМ’Я!

Минув майже місяць після цієї сварки, Павло знову збирався їхати до батьків рано вранці, поки Оксана ще спала. Але не встиг він поїхати, як вона прокинулася і запитала:

— І куди ти зібрався в таку рань?

— Ой… Я тебе розбудив, так? Прости… Я скоро приїду!

— Але ти не відповів на моє питання! — вимогливо повторила дружина.

— Я… Мама подзвонила, Оксано! Приехати потрібно терміново, я завтра до обіду приїду додому! — спочатку Павло почав трохи запинатися, але потім його голос набув більшої впевненості, щоб дружина не подумала, що він сумнівається в цій поїздці і його можна переубедити.

— В якому сенсі?! — дратівливо запитала вона. — К якому обіду? Ми ж сьогодні з тобою збиралися піти на концерт! Ми квитки за місяць взяли! Ти зовсім уже…

— Сходи з кимось іншим! Не роби з мухи слона!

— З ким?!

— Так хоч з ким! Мені-то що? Вон кого-небудь з подруг своїх візьми! Сходьте, розважтеся! А я… Там справа термінова вдома, і я не можу її пропустити!

— Яке?

— Не важливо!

— Яке, блін, діло, Павло?! — усе більше розлютилася дружина на нього.

— Приехала подружка Юлі! Вона, як член нашої сім’ї була багато років, поки не поїхала жити в Київ! І от вона приїхала, і у нас намічається сімейний вечір! Мама вчора майже ночі мені зателефонувала, коли ти спати лягла, і розповіла мені!

— Це, випадково, не та подружка, за якою ви всією родиною на табун ходили?

— Що? Про що це ти?

— Ну, я кажу тобі про ту жінку, з якою ти зустрічався майже три роки, і яка тебе врешті-решт покинула! Це вона?!

Павло зрозумів, що дружина вже про все здогадалася, і ховати це далі не було сенсу.

— Так! Так, це вона! — признався він, нарешті, важко зітхнувши.

— І ти зараз залишаєш мене одну вдома, щоб приїхати і з нею зустрітися? — обережно запитала Оксана.

— Так кажу ж, мама подзвонила! У нас там сімейне зібрання! Вечеря і все таке! Так що, воно само так вийшло, Оксано! Я ж не можу мамі відмовити! Тим більше, коли вдома таке свято…

— Ось і біжи назад під спідницю до своєї матусі, вона тобі швидко нову дружину знайде, яка буде угоджати всій вашій родині! Хоча вже знайшла!

— Ось що ти знову починаєш? Нікого мені не шукали й не знайшли, Оксано! Просто тобі ніколи не зрозуміти, що таке справжня сім’я і як усі її члени повинні підтримувати один одного!

— Так? Ось тільки я якось не помітила, щоб тебе або нас хоч хтось підтримував! Усі тільки й намагаються нас висмоктати до дна! А тепер ще й твою стару подругу під тебе ставлять!

— Нічого такого там не буде, не треба вигадувати! — виправдовувався Павло. — І я не бачу нічого поганого, щоб зустрітися зі старою знайомою, яка…

— Стара знайома?! — обурилася такому описанню Оксана. — Так це твоя колишня, яка тебе просила і за якою ти сох ще й коли вже зі мною зустрічався! «Стара знайома»! Ага, блін! А я тоді хто? Просто, мимо проходила?

— Ну раз уже я твій чоловік, то чому я не запрошений на цю «сімейну вечерю», а твоя колишня там буде?

— Тому що її там всі люблять, а ти всіх дратуєш, як і мене зараз!!! — закричав Павло у відповідь, бо його вже дістали ці запитання і підозри Оксани.

— Ось як? — тихо запитала вона. — Ну… Що ж… Їдь…

— Що? Ось так просто? І чому ти мені тоді зараз мозок пудриш? — не зрозумів він такої приязності з боку дружини.

— Так тому, що тепер все стало на свої місця, Павле! — відповіла йому Оксана. — Їдь до своєї справжньої сім’ї, до своєї улюбленої жінки, яка для тебе явно дорожча за мене! Їдь! Я більше не буду тебе зупиняти, влаштовувати скандали та істерики! Мені це більше ні до чого!

— Я не зрозумів! До чого ти зараз ведеш?

— Так до того, що з мене вистачить цих принижень!

— Так принижуєшся тільки ти, коли істерити починаєш, Оксано! Ти ж сама в цьому винна! Тебе ніхто не змушував так робити! А була б ти більш нормальною, вон як Юліна подруга, тебе б теж прийняли в нашу сім’ю! Якби ти була більш відзивчивою, зі мною б їздила завжди, в допомозі ніколи б не відмовляла, яка насправді потрібна! Але ти ж, як я і казав, класичний приклад єдиного дитини в сім’ї! Тобі ніколи цього не зрозуміти!

— Так, ні, Павле! Мені, якраз таки, все стало зрозуміло! Це я раніше думала, що стану для тебе кимось важливим, але тепер ясно, що у тебе вже є дамки серця! Це твоя мати, сестра і… — вона хотіла додати в цей список ще й подругу його сестри, але вирішила сказати по-іншому. — І дама серця у тебе теж тепер є! А я просто подам на розлучення, щоб більше ніяк не бути пов’язаною з вашою ненормальною сімейкою! Хватит цього з мене! Хватит!

— В якому сенсі? — перелякано запитав Павло.

— Так в прямому! Збирайся, не відволікайся, треба ж бути на висоті перед новоявленою москвичкою! А то вона не «западе» на тебе знову і не забере тебе, красунчика такого, до Києва! А що ж будуть тоді робити твої родичі? До кого вони будуть їздити туди?

— Тільки спробуй подати на розлучення! — озлобився тут же чоловік. — Я тоді…

— І що ти мені зробиш? Якось мстити будеш? Так будь ласка! Твоя сім’я ненавидітиме мене? Так це вже і так є!

— Я тебе просто в порох сотру, Оксано! Так що…

— Вали і в порошок стирай ту, до якої зараз збираєшся! А до мене ти більше ніякого відношення не маєш! Все!

І тільки вона це договорила, як Павло тут же схопив дружину за горло і придавив до ліжка. Оксана не могла ні закричати, ні щось сказати, взагалі нічого. Їй навіть було важко дихати.

— Я сказав: тільки спробуй подати на розлучення! Я не збираюся ділити цю квартиру і брати ще якісь іпотеки! Так що або ти замовкаєш і йдеш на свій концерт увечері, або я прямо зараз тебе придушу, а коли приїду, викличу поліцію, скажу, що мене взагалі не було вдома, а коли повернувся, то знайшов твою смердючу тушку! Уяснила?

Але Оксана не могла нічого відповісти, як не старалась. І тут задзвонив телефон чоловіка. Він відпустив дружину, щоб взяти трубку, а вона в цей час швидко схопила вазу з тумбочки й шарахнула його по голові.

Від удару Павло втратив свідомість, і Оксана тут же зателефонувала в поліцію, розповіла, що чоловік душив її, і вона його вдарила. Співробітники приїхали на здивування швидко, тому що думали, що дружина вбила чоловіка. Але виявилося, що просто «виключила».

Коли пролунав дзвінок у двері, Павло прокинувся, але не знав, що це поліція, і кинувся на дружину, яка, якраз відкривала вхідні двері. На цьому його й спіймали. Він не встиг завдати більше ніяких ушкоджень Оксані, але дуже намагався, виривався з обіймів поліцейських і навіть намагався кидатися на них, так що на сімейну вечерю він точно не вирушить, у нього буде інше побачення…

А Оксана, скориставшись тим, що Павла забрали на якийсь час в відділення поліції, практично за цей день встигла зняти побої з шиї, написала заяву на чоловіка і подала на розлучення з розподілом майна.

А також вона зібрала вдома всі свої речі та домовилася з подругою пожити трохи у неї вдома. Та з чоловіком і дітьми все одно на тижні збиралися в відпустку, так що вона нікого не буде затримувати і ще пригляне за квартирою. За котом і собакою вона все одно повинна була займатися потім, так що так буде навіть простіше.

А до приїзду своєї подруги вона вже була розлучена, майно ще, звісно, не було поділено до кінця, але Оксана зняла собі квартиру і перевезла туди свої речі. А Павло був у розпачі від ярості, що дружина зробила все те, чого він так боявся, а ще пропустив довгоочікуване побачення з любов’ю всього його життя і навіть мельком її не побачив.

Після того, як все майно поділили, зрештою, Павло поїхав до Києва до подруги своєї сестри, але виявилося, що там він нікому не потрібен і що у тієї дівчини дуже серйозні стосунки, і все близиться до весілля, а його навіть не пустили переночувати в результаті, тому що хлопець тієї дівчини сказав чітке: НІ!

Ось і залишився Павло без єдиної рідної душі в величезному місті, яке не знав, і в нього навіть не було грошей на зворотний шлях, тому що отриману половину грошей з продажу квартири він спустив на подарунки для своєї любові, все подарував і залишився ні з чим і без ночівлі. А його рідня не збиралася йому допомагати з цим, адже у них теж не було грошей, щоб вислати хоча б на зворотний квиток Павлу…