— Хватить, Олю!!! Хватить!!! – кричав Юрко на свою дружину. – Ти вже набридла постійно поливати брудом моїх батьків! Братів! Сестер! Скільки можна?!

— Скільки можна?! – трохи тихіше запитала вона. – А їм, значить, можна постійно лізти в наше життя, так? І їм ти нічого не говориш, так?

— Я кажу тільки тоді, коли мене все це вже дістало! А мої батьки не роблять нічого подібного!

— Нічого подібного?! Вони вже майже рік постійно намагаються або до нас зайти, або грошей з нас витягнути, або…

— Нічого такого вони не роблять! А те, що Сашко з Гришею приїжджали до нас – так у них справи були в місті! Що їм, квартиру знімати треба було?

— Уяви собі, нормальні люди так і роблять! Сняли квартиру, номер в готелі, хоч що-небудь, а не лізуть двома здоровими чоловіками в маленьку квартиру чужої сім’ї! Ми тут не в замку живемо, де є спеціальні гостьові кімнати! У нас однокімнатна!

— Ой, теж мені, проблема! Хоча так, для тебе все це проблеми, я вже це зрозумів! У тебе ж немає ні братів, ні сестер, ти зростала єдиною, егоїстичною дитиною в сім’ї! А от у нас всім з дитинства вбивали, що якщо кому-то з родини потрібна допомога — інші зобов’язані допомогти, незалежно від обставин…

— Незалежно від чого?! — перебила Оля чоловіка. — Незалежно від розмірів квартири? Незалежно від думки дружини? Незалежно від того, що я не нанималася тут стирати і годувати трьох чоловіків? Що?!

— Знову ти про це?..

— Хочеш про інше? Ну, будь ласка! – злісно усміхнулася дружина. – Коли ми збирали гроші на іпотеку, твоїй сестрі потрібні були гроші на стоматолога, бо вона рот свій закривати не вміє і їй повибивали там чотири зуби… Що ти зробив? Правильно! Віддав їй наші заощадження! А потім…

— Я ж не все віддав! Чому ти знову кричиш через це?

— Якщо б ти все віддав, то тобі б знадобилися такі ж послуги, як і їй! Повір!

Юрко засміявся від почутого, хоча щойно був злий, як чорт.

— І як би ти це зробила? – крізь сміх запитав Юрко Олю. – Папу свого попросила? Так я б і йому…

— Навіщо мені когось просити, якщо у мене є це? – вона схопила з плити сковороду і загрозливо подивилася на чоловіка. – Так що сама б впоралася!

— Подивився б я на це! Ти ж перша б їй і відхопила по саме «не хочу», а потім все одно жалитися побігла б! Якщо б, звичайно, змогла далеко втекти… — додав він трохи тихіше.

— Ось як? «Якщо змогла б далеко втекти»? — більш спокійно, але з образою запитала Оля чоловіка.

— Так ти перша почала обурюватися і погрожувати мені! Тож не треба зараз жертву з себе зображати! – відповів він. – Тобі не подобається, що у мене є родичі і близькі, яким я допомагаю! Ти постійно на мене кричиш, що я, мовляв, від сім’ї щось відриваю! Так і вони теж моя сім’я! Не моя вина, що ти цього не розумієш!

— А я тобі взагалі хто? Так… Прислуга? Домашня робітниця з постільними «забавами»? Хто?

— Як «хто»? Ти моя жінка! А я твій чоловік! Тому опусти це зараз, а то наш шлюб дійсно довго не протримається! – він вказав пальцем на сковороду, яку Оля досі тримала в руці, бажаючи вдарити чоловіка, і опустив її тим самим вниз.

— Я вже не відчуваю себе твоєю дружиною, Юра! Є таке відчуття, що ти на мені одружився, щоб іпотеку одній не брати, і щоб у тебе вдома був повний комплекс послуг для тебе і твоєї необ’ємної родини!

— От дурниць не придумуй, будь ласка! Я люблю тебе, хоч у тебе явно щось з головою, але все ж…

— Так, а хто винен, що у мене істерика на істерикі в останній час? Хто до цього довів? Я?

— А ти хочеш сказати, що це я зробив? – здивувався він і навіть трохи образився.

— Ти і твої родичі, яких ти постійно ставиш вище за мене! Я просто хочу, щоб ніхто не ліз в наше життя, щоб у нас була нормальна сім’я! Щоб діти, врешті-решт, були! А ти…

— А я, можна подумати, цього не хочу, так?!

— По всій видимості: ні!

— Хватить знову придумувати всяку нісенітницю, Олю! Забиваєш собі голову цим, а потім у тебе всі навколо винні: і я, і мої родичі! Саме так і робиш!

— Звичайно… Це я винна в тому, що ти так і не зміг усвідомити, що СВОЯ сім’я важливіша за все інше! А вся інша рідня… Вони так і залишаються рідними людьми, так, але вони вже не твоя сім’я!

— Зараз, ага! Не треба мені тут лити всю цю нісенітницю, гаразд?! Вони, як були моєю сім’єю, так і залишаться! А якщо тобі щось не подобається, Олю, так, може…

— Що?

— Нічого!!! – знову закричав на дружину Юрко. – Відчепись від мене, зрештою! Достала вже!

Він, розізлившись, вийшов з кухні, залишивши дружину одну.

Оля спочатку хотіла за ним піти, але не пішла. Розуміла, що цей скандал тоді не закінчиться і все може завершитися взагалі разводом. Хоча і про це вона іноді, не-не та й думала. Устала просто боротися за незалежність своєї сім’ї, відбиватися від набридливих родичів Юрка. А він лише злився на Олю за це, адже для нього було нормально, що його майже кожні вихідні виривали з дому, щоб він приїхав до села до матері з батьком, щоб він постійно допомагав своїм молодшим братам і старшому, а крім них ще й сестру свою періодично спонсорував. Адже тільки Юрко з усієї сім’ї переїхав жити в місто, всі інші так і залишилися в селі. А всі решта, як гідри, постійно так і вились навколо нього і його сім’ї, намагаючись по максимуму відщипнути собі шматок від неї, а Юрко не міг їм ніколи відмовити і віддавав все, що міг. Іноді Олі здавалося, якщо хтось з його братів попросить у нього її для користування, він і в цьому їм не відмовить. Вони ж СІМ’Я!

Минув майже місяць після цієї сварки, і Юрко в черговий раз збирався їхати до батьків рано вранці, поки Оля ще спала. Але не встиг він виїхати, як вона прокинулася і запитала:

— І куди ти зібрався в таку рань?

— Ой… Я тебе розбудив, так? Прости… Я скоро приїду!

— Але ти не відповів на моє питання! – вимогливо повторила дружина.

— Я… Мама зателефонувала, Олю! Приїхати потрібно терміново, я завтра о обіді повернуся додому! – спочатку почав трохи запинатися Юрко, але потім його голос набрав більшу впевненість, щоб дружина не подумала, що він сумнівається в цій поїздці і його можна переубедити.

— В сенсі?! – дратівливо запитала вона. – До якого обіду? Ми ж сьогодні з тобою збиралися піти на концерт! Ми квитки за місяць купили! Ти зовсім вже…

— Сходи з кимось іншим! Не роби з мухи слона!

— З ким?!

— Так хоч з ким! Мені-то що? Візьми когось зі своїх подруг! Сходіть, розважтеся! А я… Там термінова справа вдома, і я не можу її пропустити!

— Яка?

— Неважливо!

— Яка, блін, справа, Юрко?! – все більше і більше злилася дружина на нього.

— Приїхала подруга твоєї сестри! Вона була, як член нашої сім’ї багато років, поки не поїхала до Києва жити! І ось вона приїхала, і у нас намічається сімейний вечер! Мама вчора майже вночі мені зателефонувала, коли ти спати лягла, і розповіла мені!

— Це, випадково, не та подруга, за якою ви всім своїм колгоспом ходили?

— Що? Про що ти?

— Ну, я кажу тобі про ту бабу, з якою ти зустрічався майже три роки, і яка тебе в результаті кинула! Це вона?!

Юрко зрозумів, що дружина вже про все здогадалася і приховувати це далі немає жодного сенсу.

— Так! Так, це вона! – зізнався він нарешті, важко зітхнувши.

— І ти зараз залишаєш мене одну вдома, для того, щоб поїхати і з нею зустрітися? – обережно запитала Оля.

— Так я ж сказав, мама зателефонувала! У нас там сімейна нарада! Вечеря і все таке! Так що, воно саме так вийшло, Олю! Я ж не можу мамі відмовити! Тим більше, коли вдома таке свято…

— Отже, біжи назад під спідницю до своєї матусі, вона тобі швидко нову дружину знайде, яка буде угоджати всьому вашому сімейству! Хоча вже знайшла!

— От що ти знову починаєш? Нікого мені ніхто не шукає і не знайшов, Олю! Просто тобі ніколи не зрозуміти, що таке справжня сім’я і як всі її члени повинні підтримувати один одного!

— Так? От тільки я чомусь не помітила, щоб тебе чи нас хоч хтось підтримував! Всі тільки й намагаються нас висосати досуха! А тепер ще й твою стару подругу під тебе підкладають знову!

— Нічого такого там не буде, не треба вигадувати! – виправдовувався Юрко. – І я не бачу нічого поганого, щоб зустрітися зі старою знайомою, яка…

— Старою знайомою?! – обурилася на таке описання Оля. – Так це твоя екс, яка тебе просила та за якою ти сох ще й коли вже зі мною зустрічався! «Стара знайома»! А я тоді хто? Так, просто, мимо проходила?

— Ну раз вже я твій чоловік, то чому я не запрошений на цей «сімейний вечер», а твоя екс там буде?

— Тому що її там всі люблять, а ти всіх дратуєш, як і мене зараз!!! – закричав Юрко у відповідь, бо його вже дістали ці запитання і підозри Олі.

— От як? – тихо запитала вона. – Ну… Що ж… Їдь…

— Що? Ось так просто? І навіщо ти мені тоді голову виламуєш? – не зрозумів він такої чуйності з боку дружини.

— Так тому що тепер все стало на свої місця, Юра! – відповіла йому Оля. – Їдь до своєї справжньої сім’ї, до своєї улюбленої жінки, яка для тебе явно дорожча за мене! Їдь! Я більше не буду тебе зупиняти, влаштовувати скандали і істерики! Мені це більше не потрібно!

— Я не зрозумів! До чого ти зараз ведеш?

— Та до того, що мені набридли ці приниження!

— Так принижуєшся тільки ти, коли істерити починаєш, Олю! Ти ж сама в цьому винна! Тебе ніхто не змушував так робити! А була б ти більш нормальною, от як Юліна подруга, тебе б також прийняли в нашу сім’ю! Якби ти була більш чуйною, завжди б їздила зі мною, у допомозі ніколи б не відмовляла, яка насправді потрібна! Але ти ж, як я і казав, класичний приклад єдиної дитини в сім’ї! Тобі цього ніколи не зрозуміти!

— Так ні, Юро! Мені, якраз таки, все стало зрозуміло! Це я раніше думала, що стану для тебе кимось важливим, але тепер зрозуміло, що у тебе вже є дами серця! Це твоя мати, сестра і… — вона хотіла додати в цей список ще й подругу його сестри, але вирішила сказати по-іншому. – І дама перців у тебе теж тепер є! А я просто подам на розлучення, щоб більше нічим не бути пов’язаною з вашою ненормальною сімейкою! Хватить цього з мене! Хватить!

— В сенсі? – перелякано запитав Юрко.

— Так в прямому! Збирайся, не відволікайся, треба ж бути на висоті перед новоявленою київською жінкою! А то вона не «западе» на тебе знову і не забере тебе, красунчика такого, до Києва! А що ж тоді будуть робити твої родичі? До кого вони будуть їздити туди?

— Так тільки спробуй подати на розлучення! – озлобився тут же чоловік. – Я тоді…

— І що ти мені зробиш? Якось мстити будеш? Так будь ласка! Твоя сімейка мене возненавидить? Так це вже й так є!

— Я тебе просто в порошок сотру, Олю! Так що…

— Вали і в порошок стирай ту, до якої тут зібрався зараз! А до мене ти більше ніякого відношення не маєш! Все!

І тільки вона це сказала, як Юрко раптом схопив дружину за горло і придавив до ліжка. Оля не могла ні закричати, ні сказати щось, взагалі нічого. Їй навіть дихати було важко.

— Я сказав: тільки спробуй подати на розлучення! Я не збираюся ділити цю квартиру і брати ще якісь іпотеки! Так що або ти затикаєшся і йдеш на свій концерт вночі, або я прямо зараз тебе придушу, а коли приїду, викличу поліцію, скажу, що мене взагалі не було вдома, а коли приїхав, то знайшов твоє смердюче тіло! Зрозуміла?

Але Оля не могла нічого відповісти, як не намагалася. І тут зазвонив телефон чоловіка. Він відпустив дружину, щоб взяти слухавку, а вона за цей час швидко схопила вазу з тумбочки і вдарила його по голові.

Від удару Юрко втрати consciousness, і Оля тут же подзвонила в поліцію, розповіла, що чоловік душив її, і вона вдарила його. Співробітники приїхали на диво швидко, бо думали, що дружина вбила чоловіка. Але виявилося, що просто «вимкнула».

Коли пролунав дзвінок у двері, Юрко прокинувся, але він не знав, що це поліція, і кинувся на дружину, яка як раз тільки відкрила вхідні двері. На цьому він і попався. Він не встиг завдати більше ніяких ушкоджень Олі, але намагався, виривався з хваток поліцейських і навіть намагався кидатися на них, так що на сімейний вечір він точно не відправиться, у нього буде інша зустріч…

А Оля, скориставшись тим, що Юрка забрали на деякий час в відділення поліції, практично за цей день встигла зняти побої з шиї, написала заяву на чоловіка і подала на розлучення з поділом майна.

А також вона зібрала вдома всі свої речі і домовилася з подругою пожити трохи у неї. Та з чоловіком і дітьми все одно на тижні збиралися в відпустку поїхати, так що вона нікого не буде стеснять і ще пригляне за квартирою. За котом і собакою вона все одно повинна була піти доглядати потім, так що так буде навіть простіше.

А до приїзду своєї подруги вона вже була розведена, майно ще, звичайно, не було поділено до кінця, але Оля зняла собі квартиру і перевезла туди свої речі. А Юрко був поза себе від ярості, що дружина зробила все те, чого він так боявся, а ще пропустив довгоочікувану зустріч з любов’ю всього його життя і навіть мельком її не побачив.

Після того, як все майно поділили, нарешті, Юрко уїхав до Києва до подруги своєї сестри, але виявилося, що там він нікому не потрібен і що у тої дівчини дуже серйозні відносини і все близиться до весілля, а його навіть переночувати не пустили в результаті, бо хлопець тієї дівчини сказав чітке: НІ!

От і залишився Юрко без єдиної рідної душі в величезному місті, яке не знав, і у нього навіть не було грошей на зворотний шлях, бо отриману половину грошей з продажу квартири він спустив на подарунки для своєї любові, все подарував і залишився ні з чим і без ночівлі. А його рідня йому допомагати не збиралася з цим, адже у них також не було грошей, щоб вислати хоча б на зворотний квиток Юркові…