“У нас тут чоловік оселився з неповнолітньою! Приїжджайте!” – саме таке звернення почули правоохоронці від наших сусідів.

Ми з дружиною довго шукали квартиру й нарешті знайшли ідеальний варіант у Києві, взявши її в іпотеку. Оскільки ремонтом займався я сам, доводилося часто їздити на об’єкт, тоді як дружина Наталя бувала там рідше. Саме тому першими, з ким я познайомився, стали наші сусіди навпроти – дідусь Тарас і бабуся Ганна. Ми вирішили запросити їх на новосілля, адже більше в цьому районі нікого не знали.

Коли вони сіли за стіл і побачили Наталку, їхня поведінка змінилася. Мене трохи збентежила їхня дивна реакція, але моя дружина своїми теплими обіймами та лагідними словами відвернула мої думки від цього. Вони швидко попрощалися, а ми були надто щасливі, щоб замислюватися над причинами.

Ранок почався несподівано – гучний стукіт у двері розбудив нас. На порозі стояв дільничий, пильно оглядаючи мене.

– Доброго ранку! Олександр Петренко, дільничний. Ваші документи, будь ласка, особливо свідоцтво про шлюб, – сказав він суворо.

Я здивувався такому запиту, але почав шукати серед розкиданих речей. За десять хвилин свідоцтво було знайдено. Дільничий уважно порівняв фото й Наталку, потім здивовано похитав головою.

– Дякую, це все, що мені потрібно.

– А що сталося? – запитав я.

– Нам повідомили, що тут живе чоловік із неповнолітньою дівчиною. Можливо, їй ще немає 16.

Я не втримався від сміху. Насправді Наталка була старшою за мене на рік – мені 22, їй 23. Вона дійсно виглядає дуже молодо – низенька, з дитячим обличчям, а без макіяжу й у звичайній футболці здається школяркою. Я ж, через постійний стрес із квартирою, за останні місяці став схожий на дядька – небритий, з втомленим поглядом.

Тепер я знаю: перш ніж судити за зовнішністю, варто придивитися уважніше. А ще – добре висипатися й голитися, щоб не лякати сусідів.