З тіткою Оленою мама познайомилася приблизно три-чотири роки тому через Інтернет. Вони посперечалися під одним дописом, що стосувався кулінарного рецепту.

Мама стверджувала, що цибулю і моркву для супу потрібно обсмажувати відразу й разом, у той час як тітка Олена наполягала на тому, що спершу слід класти моркву, а через п’ять хвилин — цибулю. Це була перша сварка мами в безмежному просторі всесвітньої павутини. Я не знаю, як їм вдалося примиритися з різними методами обсмаження, але обмін листами розпочався і тривав досить довго.

Тітка Олена стала практично онлайн-членом нашої родини: вона завжди знала про наше життя, давала корисні поради.

Вона навіть присилала мамі дарунки на свята: теплий плед, брусничне варення, набір викруток (на той час мама скаржилася, що навіть викрутки в домі немає). Відповідні подарунки також надходили: вовняні носки, пояс з собачої шерсті, баночки з маринованими грибами.
На початку грудня тітка Олена відзначала своє шістдесятиріччя. Мама отримала запрошення та гроші на квиток.

— Не поїду! Куди мені, старій, їхати і соромитися? — мама ходила по квартирі з кута в кут, розриваючись між бажанням поїхати і залишитися вдома.

Я вирішила взяти все у свої руки: купила нове зимове пальто, а моя подруга з університету, яка обрала легший шлях звичайного перукаря замість хірургії, влаштувала мамі зачіску. Ми також купили подарунок: серйги з великими каменями.

Щоб мама не змінила свого рішення, я особисто довезла її на вокзал і посадила на потяг. Дочекавшись, поки потяг рушить, я полегшено зітхнула: нехай вона відпочине. Останні десять років, відколи не стало тата, мама поступово згасала. А коли я вийшла заміж і переїхала, її частково це засмутило.

Лише через деякий час від мами пролунав дзвінок про прибуття:
— Мене зустрів чоловік, вочевидь, чоловік Олени. Дивно, вона не казала, що заміжня. Ну, розберуся. Не сумуйте тут! Скоро повернуся!

Але мама не повернулася: тітка Олена виявилася шістдесятирічним Олександром. Разом з незмінною формою прізвища його стать залишалась невизначеною. Дядько Олександр зацікавився маминим фото та побоявся зізнатися в своїй гендерній приналежності. Так вони і спілкувалися: писав, завжди цікавився маминим життям, дарував ті самі подарунки.

Вони приїхали до нашого міста в січні, щоб остаточно вирішити питання з орендою маминої квартири. У маминих вухах яскраво сверкають ті самі серйги, які ми купили для подарунка «тітці Олені».

— На весілля приїдеш? — зніяковіло запитала мама.
— Приїду, — пообіцяла я, не вірячи своїм очам: мама постійно усміхалась, зовні скинула років п’ятнадцять.
Дядько Олександр сподобався як мені, так і чоловіку. А наша донька була в захваті від нового дідуся. Найголовніше, що мама з ним розцвіла.

Вони одружилися. Скромно. У дядька Олександра не було своїх дітей: він овдовів ще в 2006 році, у них не було потомства. Так і жив самотньо.
Я невимовно рада, що зустрілися два самотності. Нехай вони будуть щасливі. Вони це заслуговують!